1 min read
Слушать(AI)До дна
Я витесав поему з срібла,поема — мов ялиця.
Весна спинилась і приблідла,мов з дива молодиця.
Співай, сокиро, теслі безум,розтісуй пісню знову!
Углиб, до дна співуче лезовстромляю в корінь слова.20 січня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Стріла
Подай мені лютню з каміння,холодну мов лід і блискучу мов сталь О, не кантилена осіння,зими променистий, іскристий кришталь Не зайві жалі легкозмінні,не мелений мелос, не настрій шовковий Хай струни, як вістря кремінні,деруть мої па...
Весільна ніч
Палає ніч пташиним співом Хто ж, люба, ложе нам постелить Дивись, як сяє мерехтливоу вікна місяць — чару келих Хрещатим мохом і коханнямнас оплете нестямне щастя
Міф
Неначе в книгах праарійськихпідкова, човен і стріла В діброві сяє срібне військо,шумлять санскритськії слова Русяві й стрункочолі йдуть племена,і їхні друзі — кінь та корабель Горять на небі ясних зір знамена,мов перехрест окрилених...
Корчма
Про дівчат і про купцівоповідає давня повість Крилата чарка у руці,жага і трунок гусне в крові Червінці дзвонять на столі,і місяць — найхмільніший келих Схилився вечір до земліі срібним сяйвом ріки стелить
