Я витесав поему з срібла,поема — мов ялиця.
Весна спинилась і приблідла,мов з дива молодиця.
Співай, сокиро, теслі безум,розтісуй пісню знову!
Углиб, до дна співуче лезовстромляю в корінь слова.20 січня 1935
1 мин
СлушатьДо дна
0
0
16
Подарок
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …
Другие работы автора
Наука
Навчися в теслів ремесла,навчись тесати слово Весна лірична відплила,теслярське літо знову Горю молитвою сокири,ношу із срібла строфи Летять слова в співучий вирійпід неба синім мохом…
Село
Корови моляться до сонця,що полум’яним сходить маком Струнка тополя тонша й тонша,мов дерево ставало б птахом, Від воза місяць відпрягають Широке, конопляне небо…
До гордої рослини цебто до самого себе
Широкоплечі пні Черва і червень З погаслих зір срібляве порохнообсипує дубове листя Днопідземних рік…
Буря
Надходить буря Сиві вільхив тривозі туляться до себе Щоб відідхнути, просить пільги,хоч на хвилину, в багрі небо Мов стовп, піднявся вихор тричі,і сяють блискавки, аж макичервоні сплющують зіниціі клоняться хорунжим ляку…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
