Будівлі дні ніхто не вирішив,
В очах від Вавилону — чорно.
На каторзі жорстоких
Так тяжко душить слово-жорно.
Все рідше злет.
Мотор задиханий,
А нерви тріпотять, як троси,
І, коли серце раптом стихне,
Нас зрадять крила альбатроса,
И не відчуємо, що
Життя, від творчости криваве,
Що нам призначена двозначна,
Як поцілунок Юди, — слава.1933
