Я йшов за труною товариша й думав:щастить — таки людям,задер ноги, i нiякого тобi клопоту,востаннє блиснув голими стегнами покiйника,а свiт хай собi ходить хоч на головi.
Та коли ми прийшли на цвинтар,побачили стiльки машин, фургонiв, катафалкiв —не те пiдступитисяголови встромити немає де.
Стояла величезна черга за ямами.
Кожен намагався захопити шмат землi(на руки давали 1,5 х 2 метри).
Наша черга була вiсiмсот шiстдесят третя.
Де його було дочекатисяколи полiзло стiльки горлохватiвтой iнвалiд першої групив того право в тiєї немовля на рукаха той просто так — залляв з самого ранку слiпиi суне куди втрапитьбайдуже за капустою чи по
Мали вже повертатися додому нi з
Думаю собi: приїдемо назадя й кину покiйниковi як з кiлочка,буде тобi вилежуватись, уставай-нопотерпи днiв зо три зо чотирипоки той плав спливеоднак спiшити — якого
Аж тут пiдступається до насбаба з двома кошиками(на цвинтарi випродує городину)вам ями треба питаєможу вiдступити своюкарбованцiв за сто
Воно можна знайти й дешевшеале ж то тiльки звання що ямаа в мене просто тобi перина —i полежати i виспатисьтам самому чи й з молодицею(у баби весь металевий рот,що називаеться озброєна до
Я вiдразу збагнув що це перекупка —скуповує й перепродує цi ямиале не торгуючисьвийняв з кишенi грошi й вiддав —на, щоб ти землi сирої наїлась.
