1 min read
Слушать(AI)Світанок у лісі
Щось бризнуло попереду,
Наринуло і
У груди подорожнього.
Заледве голубим
Бринів поранок між дерев,
А зараз повінь
І ліс заворожила.
І солов’ї, по горло в
Загорнені, почувши
Світання, захлинаються,аж згіркло в горлі.
Бреде в ранковій
Світанний гомін.
Стоять, мов коні, що
Сполохано ушима.
Їх вітер скоро осідла,
І довгі поводи напне,
І пустить чвалом.
До себе сонце в гості.
Стус Василь
Стихи Стуса Василя. Васи́лий Семёнович Стус (6 января 1938 — 4 сентября 1985) — украинский поэт, диссидент, политзаключённый. Герой Украины (200
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Море — чорна грудка печалі”
Море —чорна грудка печалі,душа Мефістофелянаодинці Терпне рояльпід пальчиками дівочими,і в водупадає з кручі земля Шерхлі травивологі пасажі ловлять,і стогін стихіїтуманом важким Гусне вечір сурою корана,і в яру струмка гортанний звук
“Як добре те що смерті не боюсь я”
Як добре те, що смерті не боюсь яі не питаю, чи тяжкий мій хрест Що вам, богове, низько не клонюсяв передчутті недовідомих верств Що жив-любив і не набрався скверни,ненависті, прокльону, каяття Народе мій, до тебе я ще верну,і в сме...
Костомаров у Саратові
Але що ж робити живій душі у цій державі смерті В МисикIЗа роком рік росте твоя тюрма,за роком рік підмур’я в землю грузне,і за твоїм жалінням заскорузлим,за безголів’ям — просвітку нема Живеш — і жди
“Попереду нарештi порожнеча”
Попереду, нарештi, порожнечаi довгождана Вiчнiсть пiзнаю,даровану годиною лихою А бiлий свiт — без кольору i звуку,нi форми, нi ваги, анi смаку —розлився безберегою водою Цей бенкет смертi в образi життящасливого вiдстрашує i врочит...
