Хоча лежачого й не б’ють

Хоча лежачого й не б’ють,

То і полежать не

Ледачому.

Тебе ж, о Cуко!

І ми самі, і наші внуки,

І миром люди прокленуть!

Не прокленуть, а тілько

На тих оддоєних щенят,

Що ти щепила.

Муко!

Муко!

О скорб моя, моя печаль!

Чи ти минеш коли?

Чи

Царі з

Тебе, о люту, зацькують!

Не зацькують.

А люде тихо,

Без всякого лихого

Царя до ката поведуть.20 октября [

Петербург]

1860 г.