В неволі

В неволі, в самоті немає,

Нема з ким серце поєднать.

То сам собі оце

Когось-то, з ним щоб розмовлять,

Шукаю бога, а

Таке, що цур йому й казать.

От що зробили з мене

Та безталання; та ще й те,

Що літечко моє

Минуло хмарно, що

Ніже єдиного случаю,

Щоб до ладу було згадать.

А душу треба розважать,

Бо їй так хочеться, так

Хоч слова тихого.

Не чуть,

І мов у полі сніг

Не охолонувший ще

Друга половина 1848 г.,

Косарал]