Слава

А ти, задрипанко, шинкарко,

Перекупко п’яна!

Де ти в ката

З своїми лучами?

У Версалі над

Набор розпустила?

Чи з ким іншим

З нудьги та з похмілля.

Горнись лишень ти до мене,

Та витнемо з лиха;

Гарнесенько

Та любо, та

Пожартуєм,

Та й поберемося,

Моя крале мальована.

Бо я таки й

За тобою чимчикую:

Ти хоча й

І з п’яними

По шинках хилялась,

А надто з тим

У Севастополі,

Та мені про те байдуже;

Мені, моя доле,

Дай на себе подивитись,

Дай і пригорнутись,

Під крилом твоїм

В холодку заснути.[9 лютого 1858,] Нижній Новгород