З передсвіта до вечора,
А з вечора до
Летить стріла каленая,
Бряжчить шабля о шеломи,
Тріщать списи
В степу, в незнаємому полі,
Середи землі Половецької.
Земля чорна
Поорана, поритая;
Костьми земля засіяна,
А кровію политая.
І журба-туга на тім
Зійшла для Руської землі.
Що гомонить отам,
Удосвіта?
То
Той Ігор військо на
Тому буй туру Всеволоду.
І бились день,
І другий билися,
Та коло полудня на
Поникли Ігореві стязі.
Отак на березі
Брати різнились; бо не
Крові-вина!..
Хоробрі русичі той пир,
Сватів упоїли,
А самі
За землю Руськую.
І слалась, плачучи, трава;
Високі гнулись
Додолу гнулися, журились!6 іюля [1860,
Петербург
