З передсвіта до вечора

З передсвіта до вечора,

А з вечора до

Летить стріла каленая,

Бряжчить шабля о шеломи,

Тріщать списи

В степу, в незнаємому полі,

Середи землі Половецької.

Земля чорна

Поорана, поритая;

Костьми земля засіяна,

А кровію политая.

І журба-туга на тім

Зійшла для Руської землі.

Що гомонить отам,

Удосвіта?

То

Той Ігор військо на

Тому буй туру Всеволоду.

І бились день,

І другий билися,

Та коло полудня на

Поникли Ігореві стязі.

Отак на березі

Брати різнились; бо не

Крові-вина!..

Хоробрі русичі той пир,

Сватів упоїли,

А самі

За землю Руськую.

І слалась, плачучи, трава;

Високі гнулись

Додолу гнулися, журились!6 іюля [1860,

Петербург