І досі сниться

І досі сниться: під горою,

Меж вербами та над водою,

Біленька хаточка.

Неначе й досі сивий

Коло хатиночки і

Хорошеє та

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться: вийшла з

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя,

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе.

А дід сидить,

І усміхається, і

Промовить нишком:

Де ж те лихо?

Печалі тії,

І нищечком старий читає,

Перехрестившись,

Отче наш.

Крізь верби сонечко

І тихо гасне.

День погас,

І все почило.

Сивий в

Й собі пішов

Перша половина 1850 г.,

Оренбург]