У тієї Катерини

У тієї

Хата на помості,

Із славного

Наїхали гості.

Один Семен Босий,

Другий Іван Голий,

Третій славний

Іван

З’їздили ми

І всю Україну,

А не бачили такої,

Як се Катерина».

Один каже:

Брате,

Якби я багатий,

То оддав би все

Оцій

За одну годину».

Другий каже:

Друже,

Якби я був дужий,

То оддав би я всю

За одну

Оцій Катерині».

Третій каже:

Діти,

Нема того в світі,

Чого б мені не

Для цієї

За одну годину».

Катерина

І третьому

Єсть у мене брат

У неволі вражій!

У Криму десь пропадає;

Хто його достане,

То той мені, запорожці,

Дружиною стане».

Разом повставали,

Коней посідлали,

Поїхали

Катриного брата.

Один

У Дніпровім гирлі,

Другого в

На кіл посадили.

Третій,

Іван Ярошенко,

Славний вдовиченко,

З лютої неволі,

Із Бахчисараю,

Брата визволяє.

Заскрипіли рано

У великій

Вставай, вставай,

Катерино,

Брата зустрічати».

Катерина

Та й

Це не брат мій, це мій милий,

Я тебе

Одурила!..» — І

Додолу

Головонька…

Ходім, брате,

З поганої хати».

Поїхали

Вітер доганяти.

Катерину

В полі поховали,

А славнії

В степу

Друга полонина 1848,

Косарал]