Минають дні, минають ночі,
Минає літо,
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не
Доле, де ти!
Доле, де ти?
Нема ніякої,
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем
І гнилою
По світу валятись.
А дай жити, серцем
І людей любити,
А коли ні… то
І світ запалити!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати,
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти, доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої! злої!21 декабря 1845,
Вьюнища
