1 min read
Слушать(AI)“Лягла зима і білі солов’ї”
Лягла зима, і білі
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба, як стояли.
Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить в небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоке.
Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов’ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений,
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.
Що я з тобою ще одні
Зимуємо на щасті, як на листі.
Нога в дорозі.
Вітер з-під ноги.
І пам’ять наша — макв одній колисці.1974
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Мерані
З Ніколоза Без дороги-сліду мчить мене Мерані Сивий ворон карка в чорному тумані Мчи ж мене,
Саду
Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат, Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад
“Тут перед хатою де я колись ходив”
Тут, перед хатою, де я колись ходив, Зацвів для Осінній пізній сонях 1964
Хліб
Присвячую З-поза чого, з далекого незгоддя, Заснув у глині шумерійський серп, Дорогою століть в очах мого