Се було в ті часи, як Месія живий був між людьми.
Се було в ті часи, як його ще на хрест не прибили.
Зготували вечерю для нього апостоли вірні:хто приніс йому хліба, хто риби, вина та олії;всі злягли за столами і вкупі з учителем їли,і незчулись, як більше від нього взяли, ніж для нього принесли.
Тільки потім, уже по вечері, прийшла до господижінка якась «одержима» – їй дав колись поміч Месія –і принесла для Месії олії пахучої міру,що не годилась ні в страву, ні в лампу до світла.
Правду казали апостоли: жертва була непотрібна,їх Месія не звик до царської розкоші, –нащо йому та олія, що тільки царі уживали?
Чом не сказав він тій жінці: яке тобі діло до мене?
Він же до рідної матері так обізватись одваживсь, –нащо приймав він олію і тії гарячії сльози,що застилали розширений погляд отій одержимій,нащо він мовив апостолам: дайте їй спокій, тій жінці?..
