7 Байдари

Дорога довга.

Чагарі, долини,

На небі палкому ніде ні хмари.

Ми їдемо, спочинку ні хвилини.

Коли зненацька чую:

Ось

Дивлюся: брама, сиві дві

О, що се?

Чудо чи потужні чари?

Немов заслона впала і

Натури дивні, краснії дари,

Що досі від людських очей ховались.

Щоб тута жити, треба мати крила!

Вже люди, певне, від тії

Тут не живуть, як з раєм попрощались.

Мов невидимая рука тут

Границею отсії дві гори,

Що високо до неба поздіймались.

Один зелений бескид, другий – темний.

Здалека море хвилі

Шле, наче провість волі і

Чи се той світ, загублений, таємний,

Забутий незабутній рай надземний,

Що так давно шукають наші мрії?..