2 Лондонцям
в перекладі Марти
Анна
В сороковом году1.
Тоді, як ховають
Когда погребают
Тоді, як ховають епоху,
Надгробний псалом не звучить.
Кропива з
Нехай же її прикрасить.
Погребники лиш, мов на лихо,
Лінуються.
Діло не жде!
І тихо, так,
Господи, тихо,
Що чути, як час іде.
А згодом вона випливає,
Мов труп на весняній воді,
Та матері син не пізнає,
Відвернеться внук тоді.
Схиляються голови низько,
Мов маятник, місяць зрина.
На мертвих бульварах
Така от тепер тишина.***2.
Лондонцам
Двадцать четвертую драму
Двадцять четверту ось драму
Пише часу байдужа рука.
Всі ми учасники грізного
Гамлета радше читали б, чи
Там, де пливе олив’яна ріка;
Радше сьогодні голубку
З піснею смутку вели б до могил,
Радше слідили б крізь вікна Макбета,
Мліли б із тим, хто за гроші убив
Тільки не цю, не цю двадцять четверту
Цю прочитати не маємо сил!***
Марта Тарнавська
Other author posts
Поворот у зелену юність
Чи тямите: цвіла черемха білаі пахощі її розносив вітер До нас, мов пісня, тихо і несмілоприйшов у гості неповторний квітень Чи тямите: зелені однострої,весна зелена і зелені мрії —і цей порив, що й досі непокоїть,і цей вогонь, що юну др...
Юність
Молодечий порив білопінним збігає потокомз гір, де батьком буття — чародійний чаклун-льодовик,— молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли,на зухвальство у даль закликають, на вікінґів подви...
IV “Ось знову — смерть І звужується коло”
Ось знову — смерть І звужується колоблизьких людей, що разом йшли в життя,і дише пусткою юрба навколо,і ближчає нірвана небуття Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, —під знаком вічності — лиш Хто віри ласку-казку заслужив,той на...
The last frontier
Маркові та Ії— на далеку дорогу до Піонери країни ішлинеодмінно зі сходу на захід Куля сонця — вогнистий маґніт —всіх тягла в далечінь за собою На возах — найцінніший вантаж:непокора, відвага і мрія,і уперте бажання дійтидо найдальш...