The last frontier

Маркові та Ії— на далеку дорогу до

Піонери країни ішлинеодмінно зі сходу на захід.

Куля сонця — вогнистий маґніт —всіх тягла в далечінь за собою.

На возах — найцінніший вантаж:непокора, відвага і мрія,і уперте бажання дійтидо найдальших, останніх кордонів.

По дорозі — безмежжя степів,індіянські ворожі ватаги,і пульсуюча вена землі —всемогутня ріка Міссіссіпі,і стіна загартованих скель,і безводна безлюдна пустеля —але ось: іще миля, ще двіі — мета вже відкрита для ока!

Чи мета це — чи, може, межа?

Океан — нескінченна стихія —і людина на берег стаєупокорена, з серцем відкритим:ось і він — цей останній кордон!

Не здогнати нам сонця ніколи.

Кругобіг по планеті-землізавертає нас знову до старту,до основ, до початків життя,до глибин свого власного я.1980