У правилі математичнім світаза дужки викинена невідома,незнаний косинус днів наших літа.
В далекій подорожі, навіть вдомадарма шукати слів її німих.
Коли здається: пустку переміг,приходить тиха, наче ніч, утома.
Усміхнені, штудерні тріолети,мов лід холодні, кажуть нам даремно,вмовляють, що любов — це річ неземна.
О, де ти є, незнана, о, де є ти?
Чи кинув хто на тебе анафему?
А може, винайшли тебе поети,щоб до згучних сонетів мати тему.
