Лисніє липовий, липневий липець,липучий і лискучий в білім збанку.
В нім розтопились зорі на світанкуі пахощі левад, квітчастих китиць.
Над озером пахучим, золотавимдзеленькає маленькая бджола.
На брезклі брижі жовтого чолалягає тінь її пружком імлавим.
Мов квітка, розхиляє, п’яна цукром,крил пелюстки, а рідина густамаленькі ніженьки хватає цупко.
І крильцями пішла розпуки трясця,над ними мед замкнувся, мов уста.
Ось так вбиває часом власне щастя.
