Мрія про молитву

Коли понад вишками грім прогримить,

А з лісу запахне неприбране сіно

Я Бога благаю: дозволь хоч на

Побачити рідну Вкраїну.

Дітей, що уранці до школи біжать;

Зерно, що хрустить на млиновому жорні;

Багаті жнива і скупу сіножать,

В городах кущі помідорні.

Вже стріх не побачу — є шиферний дах.

І стіни із цегли, і добрі

Чому ж так незатишно в наших садах?

Чому на обличчях скорбота?

Хоч є холодильник чи навіть авто,

Та в хаті неначе дожовують сварку.

Чому?..

Нам того не пояснить ніхто

Лише запропонують чарку.

Відмовлюсь від чарки і вийду на лан

Душа вимагає молитви і посту.

Засвітиться в небі прозорий туман

І з нього сформується постать.

Породження Руського моря

Жона.

Для котрої я обернусь на росинку.

Коралі з планет одягнула вона,

З Чумацького Шляху —косинку.

Волосся за хмарами, боса

Торкає покривджене танками поле.

Від болю земного вона знемага,

Дитя пригортаючи голе.

Вслухаюсь у власного серця биття,

Пітного кашкета у пальцях тримаю.

О Нене!

Візьми моє вбоге життя

А більше нічого не маю.