1Тут все говорить із прадавніх пір,
Тут вічність диха тихо серед гір.
Це не легенда лине
І не мара злітає із
Човни століть пливуть переді мною,
Вантажені народами-дітьми.
І ти,
Гуцульщино, смереко сиволиста,
Своїм човном пливеш в мої
Я прошу тебе, земле моя чиста,
Крізь моє серце тихо пропливти.2Гуцульщино!
Твій вік, як чорний сонях,
Цвіте печально в днях твоїх
І гори-мозолі не
Ь в твоїх долонях,
В них кров твоя і піт людський у них.
Земля страждань, прокляття і пітьми!
Самі лиш злидні за душею в тебе.
Ніі Не смереками — зеленими
Ти підвелась в своє жебрацьке небо.
О земле згорблена!
В надії скам’янілій,
В твоєму погляді життя і смерть сплелись,
Під вікнами америк і
Сліпий народ твій Щастя не домігсь!
Часопис твій,
Гуцульщино, — ганьба!
Ганьба моя! і прадіда, і
Будь проклят світ без неба і без
І вікопомна темінь та журба!3Я стою на сьогоденній
Гуцульщини,
І вона повертає своє обличчя до
Повиті хмарами і літаками, стоять вечори,
Пролітають плоти Черемошем, як
Я думаю про долю дорогої мені землі.
Живицею пахне і пахне
В долоні село, наче хліб на
І гори, вантажені часом і небом,
Між хмарами йдуть по гуцульській землі.
І юний гуцул підіймається
У гомоні звершень своїх і
І, може, десь юна гуцулка в цю
Дитям зацвіта на землі молодій.1961
