Panteleimon Kulish - The Muse (ua-en)

МУЗА

Музо, безхитросна, проста дівчино стидлива,

Вбога селяночко, співом та сміхом щаслива!3

Ти до мене, сироти, як сестра пригорнулась,

На починання благе в тихім серці почулась.

Вдвох ми з тобою обходимо всю Україну,

Словом спасенним вітаємо добру людину.

І де слова наші в душу святу западають,

Там віковічно пахущі квітки процвітають

Раєм Господнім на мучене серденько віють,

І животворні, великі надії в нім сіють.

The muse

My muse so simple, happy and sincere,

A smile of youth, a song of life so scarce!

You've leant on my soul, having overseen

The kindest moves for heart, so kin-depraved.

Together we will walk our Holy Land,5

Salvation quiet we will share again,

So our words still trace a sacred soul,

Meeting kind people with their grace so tall.

A blossom of this poetry so bright,

Long dreams of fragrance, everlasting rite

Of heavenly yet painful tribulations

Along with seeds of vivid expectations.