Коли розчиняється ніч у прозорій росіміжзоряне я викликаю для тебе
Ми цілуємось довго прощаючись а мовчазнийводій нас чекаєі ховає за склом вигляд свій
Прошепочу щоб не чув він “любов не зникайу дня нескінченності не
І відпрацювавши на сьомому небі ізновспустися по східцях благань позивних
Та грюкають двері гойдається знак вказівнийі всесвіт у серці вібрує на швидкості
Таксі мчить у виміри інші тунелями “чорних дірок”у млі сколотивши колесами кіптяву згаслих
А вогники жовті ряхтять і показують “зайнято” длясмутних перехожих на вулицях міста
Але тільки натовпи ніч розпорошить вві сніміжзоряне я зустрічаю на трасі таксі.
