У неділю не гуляла,
Та на шовки заробляла,
Та хустину вишивала,
Вишиваочи,
Хустиночко мережана,
Вишиваная,
Вигаптую, подарую,
А він мене поцілує.
Хустино
Мальованая.
Здивуються вранці люди,
Що в сироти хустка
Мережаная,
Мальованая.
А я косу розплітаю,
З дружиною походжаю.
Доленько моя,
Матінко моя».
Отак вона
У віконце поглядала,
Чи не ревуть круторогі,
Чи не йде чумак з дороги.
Іде чумак з-за
З чужим добром, безталанний,
Чужі вели поганяє,
Поганяючи,
Доле моя, доле,
Чом ти не такая,
Як інші чужая?
Чи я п’ю, гуляю,
Чи сили не маю?
Чи до тебе
У степу не знаю?
Чи до тебе свої
Я не посилаю?
Є у мене дари
Очі моі карі.
Молодую мою
Багаті купили;
Може, і дівчину без
З іншим заручили.
Навчи к мене, моя доле,
Гуляти навчи».
Та й заплакав сіромаха,
Степом ідучи.
Ой застогнав сивий
В степу на могилі,
Зажурились чумаченьки,
Тяжко
Благослови, отамане,
Коло села стати,
Та понесем
В село причащати».
Сповідали,
Й ворожки
Не помогло… з
В дорогу рушали.
Чи то праця
Молодую силу,
Чи то нудьга
Його з ніг звалила.
Чи то люди
Йому, молодому,
Що привезли його з
На возі додому.
Благав бога, щоб
Хоч село побачить.
Не доблагав… Поховали,
Ніхто й не заплаче!
Поставили
Хрест над
Й розійшлися… Як билина,
Як лист за водою,
Пішов козак з сього світа,
Все забрав з собою.
А де ж тая мальована,
Шитая хустина?
А де ж тая
Дівчина-дитина?!
На новому хресті
Вітер розвіває,
А дівчина у
Косу розплітає.18 октября 1844.
Петербург
