Готово! Парус розпустили

Готово!

Парус розпустили,

Посунули по синій

Помеж кугою в

Байдару та баркас чималий.

Прощай, убогий Косарале.

Нудьгу заклятую

Ти розважав-таки два літа.

Спасибі, друже; похвались,

Що люде і тебе

І знали, що з тебе зробити.

Прощай же, друже!

Ні хвали,

Ані ганьби я не

Твоїй пустині; в іншім краю,

Не знаю, може, й

Нудьгу колишнюю

Друга половина 1849,

Косарал]