Кінець світу

Мов бура плахта, хмара круківсідає на дахах бриластих,і місяць, звівши сині руки,немов пророк, став місто клясти.

За всі гріхи і всі провини,за малість, зрадність і підлоту,за злочини, що повне нимикубло презирства і голоти.

Тоді розпутники і гарпагонипокутних псалмів заспівали,і калібани били в дзвони,й гетери, мов кобили, ржали.

Мерзенні, сороміцькі, мертвілюїзи з ліжок виходили,й сарданапалів гордих жертвичервоні язики гострили.

Мов стріл дванадцять з неба пращі,вітрів дванадцять шле додолу,й Земля розкрила зворів пащі,й розбите в кусні Сонця коло.

Гримить підземний лоскіт здаля,вдаряє в мури буря дзвонів,і місто котиться в провалляпід лопіт крил і мегафонів.4 січня 1936

0
0
Подарок

Антонич Богдан-Ігор

Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.