Оселя
І оком не зглянути — поле та поле далеке,і пада з крила на крило споловілий лелека:хитнеться земля то ліворуч, то піде праворучма вгору,під шаром повітря пульсує прожилка прозора.— Хвала усевладній сподіваній волі,що день заопуклює на видноколі!
І котить поволі за хвилею хвилю гарячу,пісок нагортає на шлях, бо слідів не побачить.
Колеса вже змащені, світить дзеркальне обіддя,та плуг перекреслить сторінку безсліддя,рідесенька прозелень землю покропить ретельно,щоб збурить нудьгу і фарбу пекельну.
Воскреслий метелик зеленим крилом перемірює поле,щоб знати безмежжя в розімкнутім поглядом колі,щоб бачить за обрієм обрій далекий —це звідси приніс нас колись — а навіщо? — лелека.
Чому він, чому він мене обминає?
На хату я колесо викотив — сів і
Летить він, байдужий до кола й мого сподівання,мабуть, заважкий я і рано мені до літання,бо крокви ще гнуться, і пада додолу солома,і тягне донизу оселя в щербаті проломи.***
Павло Мовчан
Other author posts
Пам’яті Василя Шукшина
З землі повстале в землю повертає,та дух кріпить надія вікова:безсмертні всі, і згину нам немає,немає, друже, бо живі слова Нам легко так у будь-яку хвилинутебе відчуть і небом, і зелом,і кожна нами пережита днинатвоїм значиться молодим крило...
Запитальне
Мій падоньку, а як збагнутьвечірню неба каламуть Про грона згусклого повітряяка нам розповість палітра Яким пером або устами намалюватьзвичайний камінь,якщо я голими рукамиаж до нестями барабаню,та ні відлуння, ні зітхання,лише зсудомлен...
За мотивами казки
В продухвині вікна, ув ополонці зорусиніє глибина фарбованого моря,і чайок пелюстки, біліючи, не тонуть,дрібненької луски у мене жмені повні:долоні розтулив — всеможна щезла щука,нічого не зловив, хоч срібла повні Стоїть холодна піч, облуплен...
Глибина кристалу
Почварний грім І розтин блискавиці Німіння попелу, в якому колісницявиглиблює ненадовго свій слід,за хвилю об’їжджаючи весь світ При спалахах розламується лід,по тріщинах глибини виявляє,і світлість, що лягла була на спід,дрібними п...