Розмова матері з сином

На могилі лежать

свіжі маки одні

і на них вітерець

повіває,

а обабіч ,он там

стара жінка

сидить

і сльозами могилу

вкриває.

"Сину мій, як поліг -

я ж не знала тоді,

я ж тебе виглядала, чекала."

""Сину мій, як ти ріс -

я плекала тебе,

та ця клята війна відібрала.""

Ще не було тобі

вісімнадцяти літ,

як прийшла

та біда в нашу хату

і пішли на війну

і старі, і малі

і сказав ти:

"" Піду воювати!""

Я ж тебе берегла

і просила тебе:

"" Не ходи на війну

ти мій синку!""

Ти не слухав тих слів,

все ж пішовши на бій,

й повернувся в могилі із цинку.

І ще стільки як ти

полягло на війні,

А тепер у землі спочиває

Ой страшна ж та війна,

та жорстока війна

"" Найдорожче в людей відбирає!""