·
1 мин
Слушать

Душа прозориться до дна

Ніяковіючицвіте жовтенький підбіл.

Пахнуть трави.

Жовто-зелено, кучерявоберези повняться.

І на прозору волосіньнанизує хмарини жайвір.

Скрипить, розхитана іржаво,при окоренку вербна тінь,мов скаржиться: така

Така ясінь!

Лункі долонітримають склянки сонцеповні,і вінця тануть на губах,і, наче свічка в дзеркалах,плід світиться в жіночім лоні.

І вінця обрію склодувглибоким подихом рівняє, —світлотворящий його дух,скло пронизавши, йде в безкрає.

Від голосу стіна склянащомиті далі відступає —душа прозориться до дна,бо її світлом заливає.***

0
0
86
Подарок

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Другие работы автора
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.