О думи мої! о славо злая!
О думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому
Караюсь, мучуся… але не каюсь!..
Люблю, як щиру, вірну дружину,
Як безталанную свою Вкраїну!
Роби що хочеш з темним зо мною,
Тілько не кидай, в пекло з
Пошкандибаю …….. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ти
Нерона лютого,
Сарданапала,
Ірода,
Каїна,
Христа,
Сократа,
О непотребная!
І грека доброго ти
Однаковісінько!.. бо заплатили.
А я, убогий, що принесу я?
За що сірому ти поцілуєш?
За пісню-думу?..
Ой гаю, гаю,
Й не такі, як я, дармо співають.
І чудно, й нудно, як поміркую,
Що часто котяться голови
За теє диво! мов пси,
Брати з братами й не схаменуться.
А теє диво, всіми кохане:
У шинку покритка, а люде
Друга половина 1847,
Орська кріпость]
Тарас Шевченко
Другие работы автора
Ой по горі роман цвіте
У У У На пам’ять 22 сентября 1859 Ой по горі роман цвіте,
Холодний яр
У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо
І небо невмите і заспані хвилі
І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом Неначе п’яний Без вітру гнеться
Закувала зозуленька
Закувала В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька Дружини немає