Сивий орле гостроокий,
Заспівай про нашу велич!
Світ чарівний і
Нам даровано, мов келих.
Спий із нього для натхнення,
Як годиться для авара,
Та й співай собі, як
Над колискою співала.
Дагестанський сивий орле!
Я Могилою
Присягнусь, що тільки
Рівен степ за висотою.
Недаремно ж
Й серед гір, і серед
Кінь та шабля
Так любилися нестерпно.
Всім відомо, сивий орле:
В час покари і
Так, як степ наш, тільки
Вміли з небом розмовляти.
А коли царева
Наділяла вам закони,
Голос гнівного
Бив на сполох, ніби дзвони.
Розлетілися кайдани.
Нам усе на світі сміти,
Бо не прошене, не
Нам братерство наше світить.
Нас пітьма уже не зборе,
Пісня наша не урветься.
А якщо затужать гори
Степ громами обізветься.
