1 min read
Слушать(AI)Привид
Мимо брам і світлих бань,
Мимо ярих канн
За тобою біг
І благав твоєї ласки.
Не благав, а
Поприлюдним тим благанням!
Липень плавив тротуар,
І смола на брук збігала.
Пожалітись — а кому?
Люд у справах тік рікою.
Ти тікала крізь юрму,
Закриваючись рукою.
Щоки соромом пекло,
Рот скривило
Біля станції
Він сидів і гірко плакав…
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Ніч у саду
Ми в курені прокинулись вночі Далекий вогник блимав на оборі Кричали десь над Ніжином сичі, І небо в сад обтрушувало зорі
З Арсенія Тарковського
От і літо пройшло, Відгуло, відпалало Тихо світиться тло, Тільки цього замало
Літо в житах
Де степами п’яна рать ходила, Де рікою кров лилась колись, Кіммерійські стріли і У червоній глині запеклись
Вірність
Лице було порепане В’їдався в очі піт Я хвацько правив гребкою Колгоспник в десять літ
