Іржа часу

Горланить радіола через стіни,

Коханку з перепою б’є сусід.

А я гортаю фото з України

Від тих, кого не бачив десять літ.

Це лихо — фотографії від друзів.

Іржа часу!

Хто глум твій не терпів?

Мов губить листя сокорина в лузі,

Так падає волосся з черепів.

Себе не бачиш — ліпше видно друга.

Який він красень був!

Часи,

В очах загасла поривань напруга,

Розмились риси мужньої краси.

Куди воно пішло?

Невже на

У сил небесних також є ліміт?

Хвали чи лай породу і природу

Твої слова не перероблять світ.

Коли надходять невеселі

І з вуст жіночих маєш відкоша,

Хто Фаустом не зажадає стати,

Якщо у нього водиться душа?

Такий товар не для старих валізок

Сьогодні інша мова, інший сприт.

І Мефістофель вже не метафізик:

За пляшку добуває Маргарит.

Оці містерії щоночі бачу

Гуртожиток до ранку не стиха.

Сміюсь крізь сльози.

А частіше плачу.

Та не суджу

Бо й сам не без гріха.,

Сибір