Спалах пам’яті

Прокинувся від того, що

Впізнав садибу — хату і повітку.

Я запашні “варенички” жую,

Які акація дарує влітку.

Гуде бджола.

Вертаються в

Селянські гарби, різнотрав’я

Це ж півстоліття в пам’яті жило

Як із глибин продерлося назовні?

Нічне повітря здавлене, густе.

Сусіда уві сні в подушку плаче.

А у мені акація цвіте

Давно вже, мабуть,

Дитяча.

І разом з нею в пам’яті на

Під покривалом забуття і

Весь світ земний ворушиться в мені

Його реалії, його фантоми.

Любов і зненависть, жага борінь,

Довершення творінь

Святе й

Хто ж я такий — зірок безлика

Чи Всесвіту повторення духовне?