О.
Над безоднею світу багряна
Стоїть і хитається в хмарах синіх.
На білому тлі золотого
Відбилися пера стальні і
Там Пушкін під зорями і Тарас,
Там Лєрмонтов плаче вві сні і лютує,
В рожевих зірницях там вітер погас,1 тиша колиску собі гаптує.
Встають під скалою і сонце, й гроза,
І дні пропливають над нею без
Схилився в задумі там
З жорстокого віку, з квітучого віку.
Він йшов до стола, осіянний добром,
Він пише слова золотим пером.
Він йшов до стола крізь буденний
В буремнім вогні беззупиння живого.
Це він не зійшов до народу вниз,
А тихо злетів до народу свого!
І, повен звитяги, згорів на землі,
В калюжах побачивши
Внизу під скалою летять журавлі,
Земля в яблуневім уборі.
На хвилях полощуться лози, як
Прокинулись люди в хвилину
Підвівся козак за столом золотим,
Столом золотим комунізму.1956
