1 min read
Слушать(AI)Величальна народові
На ясні зорі і на чисті
Ми кажемо, ми скажемо ізнов:
У просторі віків, любові і
Народ — Віки,
Свобода і Любов.
На ясну зорю і на чисту
В благословенний Леніновий час
Цілуєм руку своєму народу,
Цю ніжну руку — вона любить нас.
Де дім і даль, осінні дальні птиці,
Де ковила під Байконур лягла
У золоті твої, у царствені зіниці,
Народе, дивимось ще змалечку-мала.
Товариш, друг і побратим свободи,
Прапороносець власної судьби,
Безсмертний, слався!
Слався, мій народе,
Мій гордий, чесний, добрий, молодий!1977
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Минулося І вже не треба”
Минулося І вже не треба Воно минуло, не болить Над білим полем біле небо,
“Темніє вечір вівці і горби”
Темніє вечір, вівці і горби, Погуцали під гору дві смереки, Боками світять хмари і гриби, І світить Шлях, що із Варяг у
Вечірнє
Чорніє повітря… Шляхи засиніли, Гойднулися квіти пахучими снами, Натомлені села вечеряти Під грушами, вишнями і небесами
Повернення до Львова
IДесь далеко-далеко, що лиш слово домове, Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні, Обізвався твій голос, моє місто-любове, Твоє ніжне крило пролітає в мені