Пісня будущини

Знов час прийде, коли з погорди

Ти отрясешся й ясною

Засяєш людям, і підуть з тобою,

Серця твою почують давню силу.

Знов час прийде, до найтяжчого бою,

Остатнього, за правду й волю

Ти поведеш народи і

Стару будову розвалиш собою.

І над обновленим, щасливим світом,

Над збратаними, чистими

Ти зацвітеш новим, пречудним цвітом.

Прийде той час!

Істотою

Ми чуєм хід його поза собою,

Та доживем його – не ми… не ми!1880