Знов час прийде, коли з погорди
Ти отрясешся й ясною
Засяєш людям, і підуть з тобою,
Серця твою почують давню силу.
Знов час прийде, до найтяжчого бою,
Остатнього, за правду й волю
Ти поведеш народи і
Стару будову розвалиш собою.
І над обновленим, щасливим світом,
Над збратаними, чистими
Ти зацвітеш новим, пречудним цвітом.
Прийде той час!
Істотою
Ми чуєм хід його поза собою,
Та доживем його – не ми… не ми!1880
