Не шкодуй, моя мила мати,
Що я степ рясний залишив
Я говірку свою
Заплітаю в русявий кужіль1.
Подивись в мої очі прозірні
Журавлинії там ягідки:
Твойому заповіту я вірний.
Як і завжди, вихревий, меткий.
Ледве ранок тремтячий,
Заголити темряву підскоче,
Я, як сонце безкрайо веселе,
На завод положу свої очі.
Не шкодуй, моя мила мати,
Твоїм серцем я всіх наділив,
Подивися на ранок мій
Після грому і зоряних злив.
