Ти, насправді, тепер моя дійсність

Незалежністю поглядів грається мить.

Ти даруєш як вперше ті квіти.

Пам'ятаєш нашу розірвану нить,

Говорять не можна жаліти.

Подихом вітру споконвічного часу,

Віднайти тебе намагалась в комусь,

Але знов поверталася до "Ельзасу".

Згадаю, і щиро собі посміхнусь.

Промайнула секунда - як вічність,

Залишаючи дурість в крихтах й жалю.

Ти, насправді, тепер моя дійсність,

Як нікого, тебе Я люблю.