Незалежністю поглядів грається мить.
Ти даруєш як вперше ті квіти.
Пам'ятаєш нашу розірвану нить,
Говорять не можна жаліти.
Подихом вітру споконвічного часу,
Віднайти тебе намагалась в комусь,
Але знов поверталася до "Ельзасу".
Згадаю, і щиро собі посміхнусь.
Промайнула секунда - як вічність,
Залишаючи дурість в крихтах й жалю.
Ти, насправді, тепер моя дійсність,
Як нікого, тебе Я люблю.
