«Не шкодуй моя мила мати»

Не шкодуй, моя мила мати,

Що я степ рясний залишив

Я говірку свою

Заплітаю в русявий кужіль1.

Подивись в мої очі прозірні

Журавлинії там ягідки:

Твойому заповіту я вірний.

Як і завжди, вихревий, меткий.

Ледве ранок тремтячий,

Заголити темряву підскоче,

Я, як сонце безкрайо веселе,

На завод положу свої очі.

Не шкодуй, моя мила мати,

Твоїм серцем я всіх наділив,

Подивися на ранок мій

Після грому і зоряних злив.