Назвати зрадником
Героя вольної
За те, що він од
Рятує рідний край… — та ні,
Таке не приверзеться в
На дні болота сатані!
Але за кодексом
За планом Жукова та
Всі зрадники, всіх — на Сибір,
Хто став,
Москві наперекір,
Творцем державності й
Своєї… Зрадники-народи,
На вас чекає конвоїр!
Та ні, на вас посунуть танки,
За суверенні
Заплатите життям, раби!
І вашу кров у три
На опал, як ропу з Тюмені,
В Європу гнатимуть
Москалізатори доби.
Вердикт написано,
Джохаре.
Убивці йдуть.
В них лиць нема.
Лиш маски й чорні окуляри,
Бо судить і боїться
Москва — Всевишнього страма.
Ідуть рязанськії “ребята”,
Повіривши в гидку облудь,
Що, ревно слухаючи ката,
Вони Росію бережуть.
Вони повірили, як діти,
Що все підвладне їх мечу,
Що будуть світом володіти,
Кавказ тримаючи вочу.
Та все те — лиш нужденні мрії,
Знав вікової маячні;
Їм не убити Ічкерії,
Їм не вернутись із Чечні!***
