1 min read
Слушать(AI)“Не пригадуй що було! Не треба”
Не пригадуй, що було!
Не
Дотикатись до заглухлих ран.
Вже душа не б’ється в креші неба,
Як розбитий громом океан.
Благодать зійшла на темні води,
Втихомиривсь і затихнув я.
Безпощадний блиск твоєї
Лагідно в душі моїй сія.
Може, хвилі встануть ще, як піки,
І полинуть радо на загин,
Але я люблю тебе
Мовчазною силою глибин!***
Дмитро Павличко
Стихи Дмитро Павличко. Дмитрий Васильевич Павлы́чко (укр. Дмитро́ Васи́льович Павли́чко; род. 28 сентября 1929) — украинский поэт, переводчик, л
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“У хмарах бозу що висить як грона”
У хмарах бозу, що висить, як грона, Над позолотою старих церков, Є затишок один – зелений Для крові, що палає, мов корона
“Ми вийдем з тобою на листя опале”
Ми вийдем з тобою на листя опале, Де синє повітря, як сиві опали, Ми станем з тобою, як олень і ланя, Вслухатися в лісу бентежне волання
Імперія
З домовини встає упириця, Вовча паща на людськім єстві, Гострі зуби і кігті, мов криця, Очі — темні дірки в голові
За нас
За нас, оспалих і німих, За нас, навиклих до кормиг, За нас, розсварених нікчем, За нас, шматованих бичем,
