Не реквієм тобі — подяки гімн:все добре починалося від тебе,все, що в житті здавалось дорогим,що радістю зростало аж до неба.
Дівча несміле, що в п’ятнадцять літ,замріяне, чекало на порозі,ти взяв за руку і пішов у світпо бомбами розгромленій дорозі.
Над світом саме загорявся мир,і ми несли — назустріч сподіванням —в життя нового серцекружний вируперту працю і палке кохання.
Була, мов сонце, ця твоя любов:з несмілого, наївного дівчатив підсонні життєрадісних умоврозквітла жінка, і дозріла мати,і крила виросли на пробу сил,бо кликав-вабив недосяжний
Як я могла б тепер без власних крилзустріти день — самотній і недобрий?жовтень 1992
