Люди середнього віку

в перекладі Марти ТарнавськоїAdrienne

The Middle Aged (Their faces, safe as an

Обличчя їх — безпечна

Голландських кахлів, перських килимів,

Де кошик фруктів, завжди повний,

У безтурботнім світлі пополудня

Їх голоси, їх постаті в садочку,

Як чай там ставили, чи підтинали зелень,

Нас переслідували і смутили.

Бо бути молодим — це

Бувати-жити завжди в домі інших,

Чий мир був наш лиш з другої руки,

Не нами створений і був він наш недовго.

Не наш був звичай дому, і не

Від сонця збляклі голубі завіси,

Ні згадка про різдвяне

З-перед років — їх спомини

Про власну владність, про буття підвладним,

Ми куштували з заздрістю.

Ласкаві,

Вони дали б нам все.

Ось кошик

Для нас поставлений, і нагорі

Для нас лише.

Та не могли нам

Літ два десятки досвіду життя.

Ніколи теж нічого не

Про пляму на блискучій балюстраді,

Про тріщину в вікні у кабінеті,

Ні про листи, заховані в шухляді,

Ключ від якої десь давно пропав.

Все мали зрозуміти ми, вернувшись,

Колись, в наш час: як мир здобуто цей,

Скільки домов було і скільки недомовлень.***