Раз обходили
Навкруги костьола,
Захопили хто що міг,
Ходять наокола.
Ото мазур і собі,
З набожництва свого,
Перед себе
З каменя святого.
І аж крекче, неборак,
А святого
Та щоб живо обійшли,
Пана бога просить.
А тут, йому не біду,
Тілько що ступають,
А навколо обійшли
Знову починають.
Бачить мазур, що
Справи не докаже,
Та об землю тим
Та й до нього
Був-ись,— каже,— молодий,
То тоді носили,
А тепер ходи і сам,
Мені не до сили!»
