Камінний святий

Раз обходили

Навкруги костьола,

Захопили хто що міг,

Ходять наокола.

Ото мазур і собі,

З набожництва свого,

Перед себе

З каменя святого.

І аж крекче, неборак,

А святого

Та щоб живо обійшли,

Пана бога просить.

А тут, йому не біду,

Тілько що ступають,

А навколо обійшли

Знову починають.

Бачить мазур, що

Справи не докаже,

Та об землю тим

Та й до нього

Був-ись,— каже,— молодий,

То тоді носили,

А тепер ходи і сам,

Мені не до сили!»