Кожна зустріч — прощання

Не плачте, діти.

Розкажіть про себе.

Як моя внучка?

З ким вона тепер?

О, вже говорить?

Ма-ма, та-та, ба-ба?

Я хочу чути!

Запишіть на стрічку!

Розважу вас: скажу вам анекдот— Сашко розповідав по телефону —а може ви вже чули?

Про ту пару:любов свою хотіли обновити:давай-но, спробуєм собачий стиль! —це чоловік, а жінка каже: добре,лиш не на вулиці, і не у білий день!

Ось, бачите, смієтесь.

Я любилаусе життя, як ви були

Не легко вам дивитися, як гасну —рак, все-таки, в цій боротьбі

Та, будьте мужні — сила ваша й радістьдають мені снагу життя й

Ще житиму, не плачте, смерть — не

Живіть живим життям, черпайте щедроіз радощів, що їх в житті так мало.

Не відкладайте планів на майбутнє!

Ось, ви хотіли їхати в Европу —не відкликайте виїзду, поїдьте!

Якби померла я — заждуть, не поховають!

Для тих, хто був близький, в любові жив весь вік,хто кожну зустріч важив, мов останню,не треба драматичних розставань!

В обличчі смерті кожний з нас самотній,чи умирає сам, чи між

Але я житиму, і ждатиму.

Ще, може,почую вашу розповідь про Зальцбурґ —купіть мені на стрічці Ґльокеншпіле!

Ідіть уже… Прекрасний день

Так сестро, прошу.

Дайте вже морфіну:мов хвиля, знову наростає біль.1987