Не плачте, діти.
Розкажіть про себе.
Як моя внучка?
З ким вона тепер?
О, вже говорить?
Ма-ма, та-та, ба-ба?
Я хочу чути!
Запишіть на стрічку!
Розважу вас: скажу вам анекдот— Сашко розповідав по телефону —а може ви вже чули?
Про ту пару:любов свою хотіли обновити:давай-но, спробуєм собачий стиль! —це чоловік, а жінка каже: добре,лиш не на вулиці, і не у білий день!
Ось, бачите, смієтесь.
Я любилаусе життя, як ви були
Не легко вам дивитися, як гасну —рак, все-таки, в цій боротьбі
Та, будьте мужні — сила ваша й радістьдають мені снагу життя й
Ще житиму, не плачте, смерть — не
Живіть живим життям, черпайте щедроіз радощів, що їх в житті так мало.
Не відкладайте планів на майбутнє!
Ось, ви хотіли їхати в Европу —не відкликайте виїзду, поїдьте!
Якби померла я — заждуть, не поховають!
Для тих, хто був близький, в любові жив весь вік,хто кожну зустріч важив, мов останню,не треба драматичних розставань!
В обличчі смерті кожний з нас самотній,чи умирає сам, чи між
Але я житиму, і ждатиму.
Ще, може,почую вашу розповідь про Зальцбурґ —купіть мені на стрічці Ґльокеншпіле!
Ідіть уже… Прекрасний день
Так сестро, прошу.
Дайте вже морфіну:мов хвиля, знову наростає біль.1987
