1 min read
Слушать(AI)Das ewig Weibliche
Я — земля,сповнена ласк,щедра своїм багатством.
Тепло моє — життєдайне.
Черпай із нього,мов воду цілющу,мужність, силу, радість життя.
Я — земля.
Ти спраглий — я можу тебе напоїти.
Ти голодний — я нагодую.
Ти самотній — я зігрію теплом свого тіла.
Я — земля.
Тепло моє життєдайне —не власне —позичене:я вся — у полоні сонця:я — насичена сонцем,я — ним щедра.
Я — земля.
Та без сонця я — мертвий камінь,вигаслий місяць,попіл прагнень,що його не заплідниш більшеновим життям.
Я — земля.
Тепло моє — життєдайне.
Я — щедра.
Не забирайте тільки в мене сонця.1970
Марта Тарнавська
Українська поетеса, літературознавець, критик, перекладачка, бібліограф, член ОУП «Слово», УВАН у США, Національної Спілки письменників України
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Південнокаліфорнійський реквієм
Пам’яті Лялі На твоїй вулиці захворіли дерева Зрізують їх Пахне в повітрі камфорою
Перше відкриття Америки
The land was ours before we were the land’s Robert Frost: The Gift Outright 1
Старість
Молодечий порив білопінним збігає потокомз гір, де батьком буття — чародійний чаклун-льодовик,— молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли,на зухвальство у даль закликають, на вікінґів подви...
Дехто любить поезію
в перекладі Марти ТарнавськоїWis awa Niekt rzy lubi