2 min read
Слушать(AI)

Дует

Поволі повертаємось у землю, як в колиску,вузли зелені зілля в’яжуть нас — два спутані акорди.

Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску,музика моху, ласка вітру, дуб, мов ідол, гордий.

На тратві дня, що нас несе, тіла слухняні й теплізростаються з собою, мов два сни, два вірні квіти.

Мов шерсть кота, нас гріє мох.

Заміниш зорі в шепіт,заміниш кров у зелень і музику.

Небо світить.

Де берег дня, за морем неба, сплять вітри майбутніі наші вірні зорі — наші долі ждуть в заморях,поки не здійсняться з землі наказу.

В се несутнєвідкинемо і лиш екстазу чисту візьмем зорям.

Болить натхнення крові.

Брови, мов дві стріли, колють,і мур мелодії над нами, мов луна велика,немов крило вітрів.

Від зір залежить наша доля.

Гориш рослинна й спрагла, мов земля.

Ти вся музика.18 травня 1936

Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2025 Ryfma. All rights reserved 12+