1 min read
Слушать(AI)Пісенька до сну
Не думай!
Спи!
Думки — отрута щастю.
Цвітуть дві тіні — дві лілеї чорні.
Не думай!
Спи!
До всіх скорбот причаснийі так усього в думці не обгорнеш.
Прощаючись із спомином останнім,що тінню вихиливсь з-за яви краю,в солодкім марнотратстві почуваннівкохання вицвіле знов прикликаеш.
Це справді зле, що покохав занадто,заміцно, зарозтратно.
Захват яснийв екстазу чорну ночі не міняти!
Засни!
Чи це життя, чи лампа гасне?
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Закінчуючи
Хто ж потребує слів твоїх Чи той, що важить хліб і сіль,чи той, що відсотки рахує,чи той, що у безсонну нічбунтарські зазиви друкує,чи той, кого гарячка палитьі з голоду запеклий вже,чи той, що чорні тюрми валить,чи той, що тюрми береже
Різдво
Народився бог на саняхв лемківськім містечку Дуклі Прийшли лемки у крисаняхі принесли місяць круглий Ніч у сніговій завіїкрутиться довкола стріх У долоні у Маріїмісяць — золотий горіх
Хати
Хати, немов гриби червоні,ростуть під вітром буйновійним У черепицю дощ задзвонить Моє село, ти ще спокійне По давніх війнах, що минули,в лісах багрових виють лиси
Рубач
ч 2О чорний пугачу, не кряч,що всюди лиш журба є,бо є ще радісний рубач,що дрова з піснею рубає Ще є веселий дроворуб,веде з життям невпиннорукопашний бій,завжди веселий, наче дуб Поете чорних рук, потіхи зерно сій
