1 min read
Слушать(AI)Любов
У правилі математичнім світаза дужки викинена невідома,незнаний косинус днів наших літа.
В далекій подорожі, навіть вдомадарма шукати слів її німих.
Коли здається: пустку переміг,приходить тиха, наче ніч, утома.
Усміхнені, штудерні тріолети,мов лід холодні, кажуть нам даремно,вмовляють, що любов — це річ неземна.
О, де ти є, незнана, о, де є ти?
Чи кинув хто на тебе анафему?
А може, винайшли тебе поети,щоб до згучних сонетів мати тему.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Троянди
Пора троянд спізнилась, сестро,так довго ждали, аж приходить На милі сонця, світла верствирозміряно і землі й води Хоча це світло надто кволе,хоч надто рано й сніг упертий,ощадне сонце й зелень гола,все ж день рясний на чар нестертий<br ...
Пісня про ізгоя
Чи ви знаєте пісню вигнанчу,чи ви чули коли вже її Наболілу, бунтарську й підданчу,що в ній туга, розпука і їдь Ох, зворушення в серці заплаче,не дає говорити мені Чи ви знаєте думи бурлачі,з криком болю замовклим на дні
Подорож літаком
Літак, немов змагун, бере розгін,костричить кострубатий, гострий лоб,як віл, вдаряє до повітря стін,іде в повільний гін, пізніш в галоп Шалений вітер дме від дужих крил,нараз підстрибує, дере муслінімли та пнеться стрімко в неба схил Від...
Алхімія
В маленькій келії душно, запах сірки Засушений, мов сірка, жовтий магв реторту п’ялить очі, повні спраг Червоний біс регочеться із дірки Мов кльоша, золота над всім оманата опар в куреві кімнату губить