Та гей, бики!
Чого ж ви стали?
Чи поле страшно заросло?
Чи лемеша іржа поїла?
Чи затупилось чересло?
Вперед, бики!
Бадилля зсохло,
Самі валяться будяки,
А чересло, леміш
Чого ж ви стали?
Гей, бики!
Та гей, бики!
Ломіть бадилля,
Ломіть його, валіть на прах;
Нехай не буде того
На наших батьківських полях!
А чересло моє ізліва,
Леміш із правої
Зітнуть і корінь того зілля,
Чого ж ви стали?
Гей, бики!
Та гей, бики!
Зоремо поле,
Посієм яреє зерно,
А спаде дощик,
В землі пробудиться воно.
Пробудиться і на світ гляне,
І, як дівочії вінки,
Зазеленіють наші ниви,
Чого ж ви стали?
Гей, бики!
Та гей, бики!
Зерно поспіє,
Обіллє золотом поля,
І потече ізнову
І молоком свята земля.
І все мине, що гірко було,
Настануть дивнії роки;
Чого ж ви стали, мої діти?
Пора настала!
Гей, бики!
